«Перлина приайдарського краю: Старобільський жіночий монастир»

2013-04-17

Краєзнавчу подорож: «Перлина приайдарського краю: Старобільський жіночий монастир» здійснили студенти професійного ліцею групи кухарів 17 квітня в рамках обласної флеш- акції: «Мій край на карті Луганщини», яка присвячена 75- річчю створення Луганської області.

Мета заходу: привернути увагу студентів до історії давнього, але завжди молодого і красивого Старобільського краю, виховати гордість за його славне минуле, відповідальність за майбутнє, показати красу і велич архітектурної пам’ятки 19 ст. - Старобільського жіночого монастиря.

На початку заходу було ознайомлено присутніх з положенням та метою флеш- акції.
Народ,який не знає своєї історії, не береже традицій, віри приречений на знищення. Тому студенти слухали і говорили про те глибоке і сокровенне почуття, яке кожного робить сильнішим,- про любов до рідної землі. Було оглянуто минуле: сива давнина заселення краю, згадане колишнє Дике поле, чарівна природа, багата родюча земля.
Старобільський краєзнавець Сергій Афанас’євський є автором ідеї «Історичних відео нарисів про Старобільськ», а комп’ютерну графіку виконав А.Колесник. Одну з його робіт про відомих людей міста було показано присутнім.

На вулиці Кірова у небо підіймаються величні витончені куполи незвичної для наших місць архітектури – Старобільський жіночий монастир. Він є головною прикрасою міста, пам’ятником архітектури 19 ст. У багатьох викликає зацікавлення його історія. Тим більше, що про нього ходить багато легенд, переказів та домислів.

На захід був запрошений молодший науковий співробітник Старобільського краєзнавчого музею Тетяна Михайлівна Стасилович, яка вже не один рік займається вивченням історії жіночої обителі по архівах Луганська та Харкова. ЇЇ розповідь про заснування монастиря,про першу і гуменю матушку Ангеліну (1849р.) , спорудження Трипрестольного собору з головним престолом на честь Божої Матері «Всех скорбящих радостє» ( 1872 р.), монастирське кладовище,економічний стан общини, суспільне значення ( за рік монастир відвідували до 500 чоловік, тому гостьові кімнати в странноприйомному будинку ніколи не були порожніми) визвала неабиякий інтерес присутніх. Було наведено багато нових, цікавих фактів історії , які не знайдеш в виданнях. Цікаво, що за документами Державного Синодального архіву в Санкт- Петербурзі так описують нашу обитель : « Собор- тендітної архітектури у візантійському стилі, з п’ятьма главами і золотими хрестами. Всередині стіни прикрашені іконами художньої роботи - ликами святих угодників у зріст людини. Іконостас весь визолочений, витонченої роботи. Тут знаходилась і монастирська бібліотека. Служили в соборі лише влітку і завжди відвідували службу багато парафіян і прочан.»

Славився монастир і своїм хором. В документах згадується : « Виразне,ясне,звучне читання,стрункий спів двадцяти клирошан зворушливо, і в цьому відношенні Скорбященська община не поступалась жіночим обителям всієї України; а цьому допомагає підвищення релігійних почуттів оточуючого середовища і особливо прихожих в общину на богомолля». Хор общини нараховував до двадцяти сестер, спів їх був чудовий. Після закриття монастиря деякі півчі стали співати по храмах Києва.

Окрема сторінка історії - це прихід нової радянської влади, коли життя обителі різко змінилося : ліквідація обителі(1918 р.),закриття монастиря ( 1924 р.) Згадані факти розстрілу матушок,закопування живцем, висилка до таборів.

Відродження монастиря почалося з 1993 року, коли розпочали реставраційні роботи,згодом відновилося богослужіння.

Завідуюча Дитячо- юнацькою бібліотекою Ганна Василівна Конотопова доповнила розповідь Тетяни Михайлівни спогадами колишньої читачки бібліотеки Свиридової З.М. : «Монастир мав прекрасне оздоблення, багатий іконостас. Говорили, що навіть у Писарівці черниці слухали передзвін свого храму. Дзвонарями були жінки. Похоронний дзвін монастирського храму вважався найбільшою даниною почесті покійному . Такі почесті віддавалися тільки знатним громадянам міста. Двір обителі потопав в трояндах, а більшу частину території займав фруктовий сад.»

В лютому 2012 року стартувала серія краєзнавчих передач про дванадцять чудес нашої області- «Дива Луганщини». Протягом чотирьох місяців кореспонденти телеканалу ЛОТ збирали відомості про претендентів на це звання. Глядачі виступили членами журі і обрали переможців смс- голосуванням. Саме наша перлина – Старобільський жіночий монастир зайняв 4 місце в цьому рейтензі, тому було переглянуто відеоролик «Дива Луганщини».

Монастирський комплекс, як і колись,- окраса нашого старовинного міста.
Хочеться вірити , що захід допоміг глибше пізнати свою історію, зміцнити наші корені, а головне, навчить любити рідну старобільщину. Деякі присутні виявили бажання відвідати рідну обитель.